Із поетичного циклу "Світло із темряви"

 

Трагічний час настав  для України.

І, як  колись Франко, "будущим душу я тривожу":

Вже тисячі від нас кривавої години

Злетіли янголами у обитель Божу.

 

Вже стільки залізяччя в грудях  України!

Та свист ракети вкотре розриває тишу...

Така вона, війна: кров, смерть, руїни...

І ГЕРОЇЗМ, щоб вигнати орду злочинну хижу!

 

"Зродились ми великої години,"-

У цих словах історія народу.

А в серденьку маленької дитини

Вже корениться пам'ять родоводу.

 

Такий народ нікому не здолати.

Не залякати і не впокорити!

Сьогодні кожна українська мати

Готова рід свій мужньо боронити!

 

І ворог те не здатен осягнути,

Як з перших днів війни в єдиному пориві

Свої зусилля об'єднали наші люди.

Щоб викосити зайд у тім пекельнім жниві!

 

І стали надлюдьми Захисники та Захисниці!

Не менш відважні волонтерки й  волонтери.

І медики - цілителі невтомні, наче з криці!

І диво-зброю розробляють інженери.

 

В тилу збирають кошти безупинно:

На дрони, "байрактари", безпілотники... Супутник!

І закордонні українці піднялися воєдино,

Дипломатичний фронт потужний виник!

 

Мета свята в зусиллях спільних визріває:

Жертовно битися, трудитись до знемоги.

Бо в українців шляху іншого немає,

Як через біль і втрати йти до Перемоги!

 

14.01.2023             Н.Гавінська