Із поетичного циклу "Світло із темряви"

 

Натягуєм на себе  маски. Соціальні. Так безпечно.

Вони - наш захист. В них призначення одне:

Нехай ніхто образою не вжалить наше серце,  

І гострим словом кривди душу  не дряпне .

 

Та миті є, коли емоцій не здолаєш,

Не  заховаєш за байдужості стіну.

І шквалом щирості ти сам себе лякаєш,

І потай віршем ловиш думку осяйну.

 

Її, щойно народжену, плекаєш,

Ховаєш у римовані рядки,

В метафор пишні шати одягаєш...

І відпускаєш в світ - іди, живи!

 

А в серці упереміш засторога і довіра:

Чи ж інші зрозуміють, чи приймуть?

Та думка вже знялась - крилато, щиро...

Вона зірвала з когось маску - в цьому й суть!

 

11.01.2023                  Н.Гавінська