Блог учительки української мови та літератури Наталії Гавінської

    В Літопис Слави українського народу Подвиг Героїв Крут вкарбовано назавжди! Проти жорстокого  агресора зі сходу Юна еліта нації тоді знялась відважно.   Освічені палкі вкраїнські патріоти Без примусу, в поривах душ  нестримні, Зустріли дикі "муравйовські" орди, Що вкотре плюндрували Україну.   Озброєним і професійним вбивцям Молодь жертовно  протиставила відвагу. Нерівні сили  - і кінець бою трагічний... Та героїчний чин крутян нащадкам дав наснагу.   Наснагу боронити рідну землю. Бо як же поневоленими жити? В трагічний час змінивши свою долю, Вітчизну-матір самовіддано любити.   Немов змістились нині часові пласти століть. Епоха інша, але ворог той же поряд. І, як колись, загарбникам в боях протистоїть, Жертовністю вражає наша молодь!   29.01.2023                        Н.Гавінська

 

  ЦІНА МОВИ   Рідна мова наша у битвах відстояна, В історію тисячоліть утаємничена. Прадавньою мудрістю предків  напоєна,, Красою милозвучності закосичена.   Духовністю глибинною наснажена, За те й указами царськими посічена. Кулями Сандармоху влучно уражена, Проте вистояла, бо козацька вона, вічна!   У думах кобзарських дбайливо збережена У маминих колискових з любов'ю виспівана. В поезії ліриків чутливо-бентежна, Словами істини у книгах засіяна.   Кожним словом на вагу золота відважена,  Арештами письменників загартована, Недолугими "какая разніца?" обтяжена, Засиллям російськомовним скована.   Новітніми покручами "сільською" обізвана,  Зрусійщеними манкуртами агресивно зневажена  Ракетними ударами по українцях нищена, В  містах окупованих у підручниках палена.   Вже у цьому столітті  ордою убивць атакована, Та народом не зраджена, на поталу не віддана. Кров'ю славних Героїв  освячена-скроплена І

  УЧИТЕЛЬСЬКЕ.      Зійшовся в суперечці з СЕРЦЕМ мудрий РОЗУМ: "Мабуть, суворості замало у тобі!" Воно ж якраз відчуло, що тим часом Хтось знову  розчинився у юрбі...   У юності так легко неповторність загубити,  Багато хто воліє "бути, як усі". А потім нарікань на долю не злічити: Не захотіли, не змогли, та вже й не встигли, далебі...   І розум намагаєшся із серцем примирити, Вимогливості із любов'ю компроміс знайти. Бо ж ловиш на собі юнацькі погляди бентежні - Допитливі і сповнені довіри й доброти.   Бо ти наставниця, досвідчена і здібна, Тож можеш серцем те відчути й осягти, Кого й коли підтримати потрібно, Кому в який момент допомогти.   Навчити юних, як знайти в житті орієнтири,  І підшукати у своїй душі такі слова для них, Щоб зберегти ті ніжні паростки довіри, Що проростають у серцях палких.   Щоб словом гострим, наче виточеним з криці, Не спонукати юних до зневіри у собі. Щоб поважати  незрадлив

  СЛОВО   "Буває мить якогось потрясіння..." І раптом тиша словом зазвучить.. Коли - барвистим, наче золото осіннє, Коли - невловним, мов небес блакить. Йому під силу ласкою приспать дитину, Стражденному додати волі жить. Воно теплом зігріти може, як жарини, А жаром гніву - душу спопелить. В молитві - живить і  благословляє, Серця відважні сповнює запалом дужим. Наснажує,  сміється, захищає... Нехай не буде лиш воно байдужим!   16.01.2023                 Н.Гавінська

  Трагічний час настав  для України. І, як  колись Франко, "будущим душу я тривожу": Вже тисячі від нас кривавої години Злетіли янголами у обитель Божу.   Вже стільки залізяччя в грудях  України! Та свист ракети вкотре розриває тишу... Така вона, війна: кров, смерть, руїни... І ГЕРОЇЗМ, щоб вигнати орду злочинну хижу!   "Зродились ми великої години,"- У цих словах історія народу. А в серденьку маленької дитини Вже корениться пам'ять родоводу.   Такий народ нікому не здолати. Не залякати і не впокорити! Сьогодні кожна українська мати Готова рід свій мужньо боронити!   І ворог те не здатен осягнути, Як з перших днів війни в єдиному пориві Свої зусилля об'єднали наші люди. Щоб викосити зайд у тім пекельнім жниві!   І стали надлюдьми Захисники та Захисниці! Не менш відважні волонтерки й  волонтери. І медики - цілителі невтомні, наче з криці! І диво-зброю розробляють інженери.   В тилу збирають кошти без

  Натягуєм на себе  маски. Соціальні. Так безпечно. Вони - наш захист. В них призначення одне: Нехай ніхто образою не вжалить наше серце,   І гострим словом кривди душу  не дряпне .   Та миті є, коли емоцій не здолаєш, Не  заховаєш за байдужості стіну. І шквалом щирості ти сам себе лякаєш, І потай віршем ловиш думку осяйну.   Її, щойно народжену, плекаєш, Ховаєш у римовані рядки, В метафор пишні шати одягаєш... І відпускаєш в світ - іди, живи!   А в серці упереміш засторога і довіра: Чи ж інші зрозуміють, чи приймуть? Та думка вже знялась - крилато, щиро... Вона зірвала з когось маску - в цьому й суть!   11.01.2023                   Н.Гавінська