Людство нищить сучасна жахлива хвороба -

Моральна байдужість: у одних до  близьких людей та сім'ї,

А в когось - до рідної мови й землі, що зростила, до віри у Бога...  

Лише зяє  нічим не заповнена пустка в душі...

Звісно ж, легше цікавитись тільки собою

І власні проблеми ставити понад усе...

Вже й завмерти в хвилину мовчання зі схиленою головою -

Надто довго: життя так бурхливо кудись нас несе.

І в кишенях у більшості - круті айфони й смартфони,

А підписати петиції-вшанувати Героїв - наче щось не дає...

"Ми ж не проти, ми за!" - на словах таких легіони!

А де-факто байдуже прогортують стрічку: "То все не моє..."

Хтось живе на розрив, щоби іншим плече підставляти,

Не підступну підніжку, а саме допомоги плече.

Хтось в цей же час поспішає бюджет грабувати,

Бо знає: від відповідальності легко втече.

І повсюди успішно мудрують "диванні експерти":

То лякають, то навіюють моральний  сон.

Заганяють у бульбашку духовної смерти,

Де критично мислити  - то вже "в облом"...

І десь глибоко в серці непокоїть принишкла тривога:

В яку пастку бездушна байдужість врешті-решт заведе?

Не такою має бути скроплена кров'ю  Героїв в майбутнє дорога, 

Якщо хочемо БУТИ! НЕ БУДЬ-ЯК й НЕ БУДЬ-ДЕ... 

 

16.08.2025                          Н. Гавінська

Ілюстрація з просторів інтернету

 

 

Пісочний годинник людського життя:

В нім час струменить надто швидко й невпинно.

Чи досить у наших серцях співчуття, 

Того, що не коштує, але безцінне?

Чи досить порядності, чесності й віри?

Чи не поглинає наш час марнота?

Чи ми розрізняємо чорне і біле?

Чи в душах людських ще живе доброта?

Питання до всіх, та найперш  і до себе,

Бо наші серця опалила війна.

Ну скільки ще, люди, трагізму нам треба?

Скількох забере ще епоха страшна?

Коли все довкола так важко й нестерпно, 

А світ толерує маньяків-убивць,

Важливо лишатись людьми повсякденно:

У нас у житті вже немає дрібниць.

Ваги набувають кожен вчинок і слово.

Байдужість стає нашим ворогом вмить...

Історія вчить нас вже вкотре і знову... 

Чи уважні ми "учні"? А час все летить...

 

12.08.2025     Н. Гавінська

Ілюстрація з просторів інтернету

 

Так ніжно подих вітру обвіває, 

Легенько й тепло, як і личить літу.

Природи спокій живить, надихає,

Дух заспокоює у цих клопотах світу.

І хочеться у тиші залишатись,

Зануритись у власної душі глибини,

Повірити в цей спокій, не вагатись

Шукати у душі своїй перлини,

Що досвід їх плекав упевнено і пильно

Із підсумку життєвих всіх уроків...

У всіх випробуваннях долі бути сильною

І цінувати велич своїх років.

 

22.07.2025.    Н. Гавінська

 

Позбудьмося англіцизмів — плекаймо рідне слово!

 

Горизонт — найпоетичніше слово — обрій, а ще є видноколо.

 

Фіксити — українською буде лагодити або полагодити.

 

Аеродром — відповідник летовище. А от питомого слова на заміну аеропорту, на жаль не маємо.

 

Авантюрист — можна сказати пройдисвіт або відчайдух також підійде.

 

Брелок — є файне українське слово дармовис.

 

Дедлайн — найвдаліший варіант — крайдата, а ще є старовинне слово реченець, однак воно менш зрозуміле непідготовленій людині.

 

Офензива — відповідає слов’янське наступ.

 

Лонгрид — український варіант — довгочит.

 

Розумій & Кажи.

 

 

Внесок класиків української літератури:

 

Іван Котляревський зі своєю “Енеїдою” ввів слова “несамовитий”, “приміта”, “розтовкти”, “угамуватися”.

 

 Тарас Шевченко став автором таких лексем, як “вогняний”, “фортеця”, “знищити”, “почимчикувати”, “передмова”, “післямова”.

 

 Михайло Старицький подарував сучасне значення слову “мрія”, а також створив слова “незагойний”, “завзяття”, “байдужість”, “темрява”, “привабливий”, “потужний”, “передчасний”.

 

\Іван Франко вперше використав лексеми “чинник”, “недвижно”, “невпинний”, “отвір”, “привід”, “припис”, “пречудовий”, “проблиск”, “поступ”, “прямовисно”, “свідоцтво”, “привид”.

 

Леся Українка збагатила мову словами “провесна”, “промінь”, “невідборонно”.

 

Українськомовний Ерудит