Практичні аспекти розвитку здібностей ліцеїстів, підготовки та супроводу їх участі у предметних олімпіадах та конкурсах

 

Практичні аспекти розвитку здібностей ліцеїстів, підготовки та супроводу їх участі у предметних олімпіадах та конкурсах

ГАВІНСЬКА  Наталія Миколаївна

вчителька української мови та літератури, спеціалістка вищої категорії, педагогічне звання «вчитель-методист»   

Працюючи над реалізацією методичної проблеми щодо формування особистості ліцеїста, не можу оминути увагою практичні аспекти розвитку дитячих здібностей. Звісно ж, питання виявлення, вчасного діагностування і розвивального супроводу здібностей та обдарувань юних особистостей передусім із царини впливу батьків та фахівців-психологів. Але і ми, педагоги, працюючи з учнівськими колективами, не можемо перебувати осторонь, тому що бачимо (зрештою, повинні бачити) не узагальнену юнацьку масу, а спільноти індивідуальностей, пов'язаних подібними уподобаннями, цілями. адже ліцей – це не типова загальноосвітня школа, а спеціалізований навчальний заклад.

 

Як зазначають сучасні дослідники, «здібні, талановиті люди в будь-якому суспільстві є його «локомотивом». Саме їхніми інтелектуальними зусиллями забезпечується прогрес суспільства, плодами якого користуються всі» [3, с. 47].

Очевидно, одним із напрямків різносторонньої педагогічної діяльності є психологічний та методичний супровід таких вихованців, створення підґрунтя для розвитку їхніх здібностей та надання можливостей для самореалізації. Бо, як стверджують наукові дослідження, «у кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а в інших залишаються дрімати всередині» [3, с. 49].

Важливим моментом роботи зі здібними дітьми є розпізнавання обдарованості: такі діти активні, зацікавлені, швидко сприймають інформацію і результативно засвоюють її, виділяються пошуковою поведінкою. Саме ці «м'які навички» (soft skіlls), а не лише пізнавальний інтерес, дають можливість проявити себе та закріпити результат. Ці навички та особливості формуються на уроках, на перервах, просто у спілкуванні вихованців між собою чи з наставником (педагог може ненав'язливо активувати зацікавленість: «Чи ви вже чули про нову книгу …?», «Чи цікаво буде почути про таке відкриття, як…?») Психологи стверджують, що розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу, адже «дитина, що захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого» [3, с. 49].

Важливо не сприймати особистість вихованця ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою спрощено, однобоко, наприклад, як націленого на певні види спорту та результативного лише у цій галузі (спадає на думку здивування деяких вчителів загальноосвітніх шкіл щодо ліцеїстів-учасників районних чи обласних етапів мовно-літературних конкурсів або предметної олімпіади: «А вони у вас там не тільки спортсмени?!»; зараз ці спогади пройняті  гумором, а тоді доводилось пояснювати колегам-філологам спрощеність і стереотипність їхнього сприйняття). Адже існують різноманітні види здібностей (обдарувань): художні, творчі (інноваційні), соціальні (лідерські), інтелектуальні, рухові та ін..

Коли ми бачимо ліцеїста, який виділяється серед інших своїми уподобаннями, потрібно дати йому можливість проявити себе, дати шанс. Не завжди це увінчається результатом, і в цьому певний ризик. Але інакше, не давши цього шансу, не отримаємо жодного результату.

Не менш важливим є супровід вихованця у процесі підготовки до випробування: консультування, у тому числі й онлайн (класрум), ознайомлення з типами завдань, підбір і надсилання індивідуально відеоматеріалів, робота з електронними посібниками, самостійне опрацювання рекомендованих учителем тем. Можна запропонувати, як це практикую зі здібними та зацікавленими ліцеїстами 8-10-х класів, окремі індивідуальні завдання чи якісний тематичний відеоконтент на канікулярний час. Звісно, за згодою і за бажанням вихованців, які, маючи вдома вдосталь вільного часу, потребують насичення новою інформацією, – і допомога авторитетного наставника у цьому більш ніж доречна.

Потрібна також психологічна підтримка: мотивація, підсилення амбітності, проєкція бажаного результату на майбутнє дитини та ін.. Це суто індивідуальний процес, у якому головними є небайдужість наставника і постійні ефективні кроки для досягнення мети. Практика показує, наскільки цінними є слова підтримки та побажання (навіть віддалено, у форматі повідомлень) у процесі довготривалих випробувань, наприклад, кількаденних спортивних змагань. Особлива відповідальність лежить на наставниках, спілкування з якими впливає на емоційний розвиток дітей, чутливих як до похвали, так і до проявів невдоволення результатами.

Здібні, обдаровані вихованці, як і підлітки загалом, не люблять морального і психологічного тиску, можуть навіть конфліктувати з дорослими та ровесниками в разі нетактовного ставлення до себе, знецінення власних досягнень (особливо якщо вони задля помітних результатів доклали багато зусиль і усвідомлюють це), відсутності уваги або належного розумового навантаження. Вони відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, навиками саморозвитку та внутрішньої дисциплінованості – і водночас гостро переживають з приводу ймовірних невдач, часто перебувають у стресовому стані. Для його подолання або запобігання йому потрібно сприяти створенню ситуації успіху підлітка на уроках, у процесі індивідуального консультування – позитивні моменти та результати докладених зусиль створюють необхідний емоційний запас спогадів на майбутнє для самоствердження та зміцнення віри у власні можливості.

Не можна акцентувати увагу на ймовірних невдачах, щоб не формувати у підсвідомості юної особистості своєрідну негативну матрицю, – треба вчитися їх переборювати. Про цей психологічний аспект, особливо важливий для майбутніх військовослужбовців і загалом фахівців сектору безпеки та оборони, згадано у книзі Дейва  Ґроссмана та Лорена Крістенсена «Бій: Психологія та фізіологія воїна в часи війни та миру» на прикладі гри у пейнтбол: тим, у кого поцілили кулькою з фарбою, не можна казати «Ти вбитий!» Це програмує сприйняття фактично лише одного з моментів гри як чогось безповоротного, фатального, невиправного – і, послужливо запропоноване підсвідомістю, може «відгукнутися» зневірою, нерішучістю та іншими негативами у майбутньому. Натомість наведу із цієї книги лише один зі сформульованих ще для середньовічних лицарів принцип Еразма Роттердамського: «Жодна невдача хай не спинить тебе у твоєму прагненні. Ми не досконалі, та це означає лише те, що ми повинні прагнути ще більше» [2, с.356]. Ці слова, видається, досі не втратили мотиваційності й актуальності. А якщо провести аналогію з навчанням,  з отриманими балами початкового рівня? Вони можуть бути лише одним із проміжних – не кінцевих – показників, відповідно мають бути «перекритими» вищими оцінками, здобуття яких стане ознакою подолання перешкоди і цифровим еквівалентом результату не просто засвоєння певного обсягу матеріалу, а й праці над собою. Не «зацикленим» вчергове переживанням якоїсь невдачі (відсутності бажаного результату), а тільки рухом уперед, до омріяної мети реально розвинути свої здібності, досягти позитивних змін та закріпити їх –  знову задля руху далі!

Участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, навіть коли й немає призових результатів, несе прихований сенс і дає позитивний досвід конкурентної участі у випробуваннях – теж формуються «м'які навички»: інноваційність, конкурентоспроможність, уміння самопрезентації, мотивація до пошукової діяльності, лідерські якості. Не на останньому місці у парадигмі  розвитку здібностей підлітків перебуває емоційний інтелект: позитивне світосприйняття, бажання дізнатися нове, вміння вирішувати проблеми творчо і нестандартно, прагнення до саморозвитку.

Ще одним важливим аспектом є питання довіри здібних вихованців до наставника – авторитетного і теж наділеного емоційним інтелектом. Зокрема, йдеться про юнацькі поетичні проби пера – несміливі (тож педагог просто зобов'язаний підбадьорити підлітка у його творчих спробах), не завжди змістовно чи стилістично вдалі (спільна праця з коригування поетичних рядків може перерости у своєрідний майстер-клас учителя), але завжди, як підказує мій досвід, надзвичайно щирі. Іноді такі віршовані рядки є поривом неусвідомленого копіювання раніше почутого чи прочитаного, а іноді – оригінальним осмисленням якоїсь події, емоції, як воно, власне, і повинно бути. Важливо не втратити цю тонку ниточку довіри – і вихованець може неочікувано «розкритися», вразити метафоричною образністю, поділитися своїми переживаннями (життям своєї душі). Найважче при цьому, мабуть, умовити підлітка оприлюднити свій поетичний твір, наприклад, щоб узяти участь у літературному конкурсі. Але якщо у досвідченого педагога виникає інтуїтивне відчуття майбутнього успіху, потрібні слова для переконання знайдуться. А вірш юного автора здобуде заслужену нагороду.

 

Важливою є психологічна проблема подолання тривожності, хвилювання перед відповідальними випробуваннями та під час них: йдеться про участь ліцеїстів у предметних олімпіадах, конкурсах, змаганнях, виступах, самопрезентаціях, зрештою – в НМТ та вступних іспитах. У цих ситуаціях з характерним високим рівнем відповідальності за результат потрібно зберігати спокій та впевненість у своїх можливостях. Психологічну стійкість для таких моментів слід формувати заздалегідь, поступово – і вона згодиться упродовж усього життя. Корисними для такої нагоди видаються два надзвичайно прості та дієві прийоми, описані у фаховій літературі: стабілізаційний прийом тактичного дихання [2, с.593] та «правило 5 секунд» [4, с.41]. Перший із прийомів доводилось неодноразово використовувати на уроках перед проведенням контрольних, самостійних робіт чи усним опитуванням, а також рекомендувати для нормалізації психологічного стану учасникам різних етапів предметних олімпіад та конкурсів. І це працює!

          Здібні ліцеїсти вирізняються у колективі ровесників вищим рівнем інтенсивності засвоєння навчального матеріалу, розвиненими когнітивними навичками. Таким вихованцям періодично потрібен, окрім звичайного навантаження (нарівні з тими, хто змушений долати освітні втрати), ще якийсь творчий фактор, який би дав їм можливість не лише в моменти одиничних випробувань (конкурси, змагання, олімпіади і т.і.), а й на уроках проявити свої здібності, реалізувати самостійність та відповідальність. У цьому випадку педагогу доречно використати апробовану і поширену в усьому світі модель навчання «перевернутий вчитель», яка перетворює його з транслятора знань для присутніх у класі на координатора колективної навчальної діяльності. Ця модель посилює співпрацю наставника і всіх вихованців, які вже не зможуть на занятті «відсидітися» спостерігачами. Суть моделі «перевернутого навчання» полягає у тому, що ліцеїсти, отримавши необхідні вказівки вчителя, заздалегідь готуються до уроку з певної теми, опановують теоретичний та відеоматеріал, а здібні учні у якості консультантів можуть підібрати цікаві завдання, навіть організувати якийсь фрагмент заняття, допомагають зрозуміти тему однокласникам (на заняттях із самопідготовки), щоб ті могли продуктивно працювати на самому уроці. Така діяльність формує в ліцеїстах лідерські якості та розвиває відповідальність, самостійність, ініціативність, готовність до взаємодії в колективі. Учитель при цьому бере на себе роль модератора, координатора, стежить за правильністю подачі інформації і виконання завдань та втручається у разі необхідності, надаючи допомогу. Організація такої ефективної форми уроку, при якій учитель поступається своєю «центральною роллю» з метою створення умов для розвитку когнітивних і лідерських навичок вихованців, потребує належного рівня педагогічної майстерності. І, як показує світова практика, за такою навчальною моделлю майбутнє.

Корисним досвідом для доволі великої кількості учнів є участь в олімпіадах та конкурсах онлайн – створюється ситуація успіху, яка є центральною у формувальній педагогіці НУШ.

 

У 2023 р. 5 учнів 10-х кл. були залучені до участі онлайн у литовсько-українському творчому конкурсі  «Запеклі». Понад 40 учнів взяли участь онлайн в олімпіаді з української мови та літератури «Весна 2023» на платформі «На Урок». Серед учасників цієї олімпіади диплом І ступеня отримав Росоха Б. (10-В). Дипломи ІІ ступеня отримали  учні 10-х класів Яксманицький С., Рязанов К.,  Чиж О.. Дипломи ІІІ ступеня отримали  десятикласники Іванчук Д., Кобецький В.,  Абузяров Н., Паладій М., Марчишак Б., Лабінський В.. 

2024 року учні 11-Б (Б.Боженко, Р.Панчук, П.Петько, Р.Петько, Д.Крук, В.Коберський. Д.Мошончук, В.Притула, Б.Росоха), 11-А (К.Рязанов) та 9-В (О.Зінчук) класів здобули 11 дипломів ІІ та ІІІ ступенів Всеукраїнської зимової олімпіади з української мови та літератури на освітній платформі «На Урок» (лютий 2024 р.).

У 2022-2023 н. р. ліцеїст-десятикласник Богдан Росоха на третьому (обласному) етапі посів ІІ місце та став учасником четвертого етапу ХХІІІ Міжнародного конкурсу з української мови ім. П.Яцика.

 

 

2023-2024 н. р. на ІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури ліцеїсти теж стали призерами, здобувши такі місця: Д.Волинець (8 клас) –  ІІІ місце, Б.Росоха (11 клас) – ІІ місце. Цього ж року Б.Росоха став призером ІІІ (обласного) етапу Міжнародного мовно-літературного конкурсу студентської та учнівської молоді ім. Т.Шевченка.

 

 

У травні 2024 року ліцеїст випускного класу В.Шадюк здобув диплом ІІІ ступеня Всеукраїнського літературного конкурсу «У римах світлих оживає слово» у номінації «Авторська поезія».

Наведені вище факти свідчать, що наполеглива і цілеспрямована, психологічно сприятлива співпраця педагогів та вихованців допомагає розкривати і розвивати здібності останніх та досягати позитивних результатів.

 

 

Використані джерела:

1.    Гоулман Д. Емоційний інтелект / Деніел Гоулман; пер. з англ.

С.-Л. Гумецької. – Х.: Віват, 2020. – 512 с.

2.    Ґроссман Д, Крістенсен Л. Бій: Психологія та фізіологія воїна в часи війни та миру / пер. з англ. А.Накорчевський; фах. ред. О.Фешовець. – Львів: Вид-во «Астролябія». 2023. – 720 с.

3.    Клименюк Ю.М. Обдаровані діти, їх виявлення та діагностика // Проблеми освіти: збірник наукових праць. – Спецвипуск. – Вінниця-Київ, 2015. – С. 46-50.

4.    Роббінс М. Правило 5 секунд: Трансформуйте своє життя, роботу та впевненість за допомогою щоденної сміливості / пер. з англ. В.Пунько. – Харків: Вид-во «Ранок»: Фабула, 2019. – 288 с.